Рекорд Рогліча, красива поразка Берналя. Підсумки Вуельти-2021
Рогліч повторив рекорд Ераса У плані боротьби за перемогу на Вуельті на третьому тижні нічого екстраординарного не сталося: Прімож Рогліч впевнено довіз червону майку до фінішу в Сантьяго де Компостелі. Таким чином, словенець повторив рекорд легендарного Роберто Ераса зразка 2003-2005 років, вигравши Вуельту втретє поспіль. Завдання на наступний рік — повторити ще один рекорд Ераса і стати 4-разовим чемпіоном. Хоча, звичайно, всі ми прекрасно розуміємо, що головним завданням гонщика «Jumbo Visma» на 2022 рік буде перемога на Тур де Франс. Так чи інакше, можна констатувати, що Рогліч провів свій найсильніший Гран тур в кар'єрі. Ніякого спаду на третьому тижні, до яких Прімож привчив усіх в останні роки, ми не побачили. Він навіть виграв фінальну розділку в Сантьяго де Компостелі, хоча всі ми пам'ятаємо, скільки розчарувань приносили Роглічу розділки на третіх тижнях Гран турів у попередні роки.
Причини, з яких словенець був настільки сильним на третьому тижні, очевидні: він їхав перший повноцінний Гран тур в сезоні (з Тур де Франс він зійшов ще до першого дня відпочинку через травму), і був свіжішим за більшість прямих конкурентів за загальним заліком. Аналогічна ситуація у Джека Хейга, який став третім — відмінна ілюстрація того, настільки важливий фактор сумарної втоми на таких пізніх стадіях сезону. Тим більше, не будемо забувати, що і до Туру Рогліч, щоб уникнути спаду на третьому тижні, підходив у заощадливому режимі, і пропускав як Критеріум Дофіне, так і Тур Швейцарії.
Про те, що Рогліч провів свій найкращий Гран тур в кар'єрі, говорить не тільки факт його перемоги і великої переваги над суперниками (4 хвилини і 42 секунди запасу над другим місцем — це дуже багато за сучасними мірками), але і те, як саме довів справу до такої перемоги. Довів в красивому, атакуючому стилі, переконливо відповівши скептикам, які в останні роки критикували його за пасивний стиль ведення гонки.
Подіум зі скандальним присмаком для «Movistar»
Довгий час «Movistar» йшла на два місця на підсумковому подіумі — в топ-3 трималися Енрік Мас і Мігель Анхель Лопес. У підсумку в призовій трійці втримався тільки Мас, який повторив свій результат 2018 року і знову став другим на Вуельті. Що стосується Лопеса, то до 20-го етапу він йшов третім, і в красивому стилі виграв перше в історії сходження на неймовірно важку вершину Альту д'ель Гамонітейру.
Однак в передостанній день Вуельти сам Лопес всі свої досягнення перекреслив одним вчинком. Досить несподівано середньогорний етап вийшов дуже цікавим, з відкритою боротьбою грандів. Підірвали гонку представники «Ineos» — спочатку атакував Адам Йейтс, потім — Еган Берналь. Однак ні той, ні інший від’їхати від суперників не змогли.
А ось повторна атака Йейтса стала вирішальною. Разом з ним поїхали Рогліч, Хейг, Енрік Мас і Джино Медер. Лопес і Берналь цей ривок прогавили, залишившись у другій групі. Організувати нормальну роботу в своєму формуванні два колумбійця не змогли, і їхня група почала стрімко відставати від конкурентів.
Лопесу така ситуація, звісно, не подобалася: призове місце випадало з рук. І колумбієць не придумав нічого кращого, ніж просто зупинитися і зійти з гонки! Керівництво «Movistar» на чолі з Патчі Вілою довго намагалися вмовити Лопеса продовжити гонку, але марно. Дивовижний прояв непрофесіоналізму, неповаги до команди і слабкості характеру. Тим більше, в тому, що Мігель втратив своє призове місце, не винен ніхто, крім нього самого. До того моменту всі грегарі «Movistar», які ще залишилися в гонці, вже відстали, допомогти колумбійцеві було просто нікому — чи він вважав, що за ним повинен був опуститися сам Мас?
Так чи інакше, вдруге за менш ніж рік Лопес в передостанній день Гран туру втрачає призове місце в загальному заліку. І якщо на Тур де Франс-2020 він просто провалив фінальну розділку (символічно, що і рік тому, і зараз Лопес за кілька днів до цього виграв королівський гірський етап), то зараз просто-напросто зійшов. Поки що про жодні штрафні санкції з боку команди не повідомлялося, але серйозний штраф Лопес точно заслужив, та й підмочив свою репутацію неабияк.
Говорячи про головну команду Іспанії, не можна не сказати про те, яким провалом, незважаючи на друге місце Маса в загальному заліку, стала нинішня Вуельта для іспанського велоспорту. Вперше з 1996 року іспанці не виграли жодного етапу на домашній супербагатоденці. Та й в цілому в сезоні 2021 року у Іспанії немає жодної перемоги на етапах Гран турів – таке сталося вперше в історії. Те, що іспанський велоспорт в кризі, було зрозуміло ще кілька років тому, але ще ніколи цей факт не кидався в очі настільки сильно.
Один простий факт: крім 41-річного Алехандро Вальверде, у Іспанії зараз немає жодного діючого гонщика, який вигравав би будь-яку гонку найвищого рівня: Гран тур, Монумент, чемпіонат світу або Олімпіаду. Так, успіхи Хуана Аюсо на молодіжному рівні дають Іспанії якусь надію на світле майбутнє, але один окремо взятий гонщик не змінить ситуацію в цілому.
Падун так і не поборовся за перемогу на етапі
Марк Падун на нинішній Вуельті очікувань не виправдав. Багато хто розраховував на те, що український гонщик «Bahrain Victorious» побореться за високе місце в загальному заліку, або, принаймні, за окремі етапи. Однак в результаті у Марка не вийшло ні того, ні іншого.
На перших двох тижнях у Падуна було не так багато свободи дій. Але з кінця другого і протягом усього третього тижня Марк почав регулярно робити спроби відібратися в відриви, тільки ось успішними ці спроби виявилися лише двічі — на 19-му і 20-му етапах.
Моменти для відривів Падун підібрав не дуже вдало, але після декількох невдалих спроб вибирати не доводилося. 19-й етап був рівнинним, і відрив на ньому в результаті став результативним, незважаючи на дуже серйозний опір пелотону. Довгий час перемога відриву здавалася на волосині і під великим питанням.
В успіх відриву Падун не повірив, і приблизно за 25 км до фінішу кинув роботу, повернувшись в пелотон, при тому, що керівництво команди радило Марку працювати до останнього. В результаті відрив дня до фінішу таки доїхав, але чи можна говорити про те, що Падун втратив шанс поборотися за перемогу на етапі? Навряд чи. Все ж розв'язка етапу була абсолютно рівнинною — у українця просто не було можливості спробувати атакувати заздалегідь. А в рівнинному спринті в тій компанії Марк був далеко не фаворитом. Тому, здавшись на 19-му етапі, Падун втратив потенційно лише 5-7-ме місце. Не те, про що варто дуже сильно шкодувати.
А ось 20-й етап Падуну підходив набагато більше, і на ньому він знову відібрався у відрив дня. Однак після того, як лідер «Bahrain Victorious» Джек Хейг разом з Роглічем і компанією зумів поїхати від Лопеса і Берналя, Падуну наказали повернутися до австралійця і працювати на нього. Абсолютно резонне рішення, адже на кону стояло призове місце в загальному заліку.
Хоча і в цьому випадку є великі сумніви з приводу того, чи позбувся Марк насправді шансу поборотися за перемогу на етапі. Все ж таки будемо відверті: пік форми Падуна на нинішній Вуельті явно припав на перший тиждень, а до кінця гонки Марк був уже на спаді. Та й два дні поспіль у відриві — в такій ситуації українському гонщикові могло банально не вистачити свіжості. Так чи інакше, доводиться констатувати, що виступ Падуна на Вуельті виявився істотно гіршим, ніж від нього очікували. Тієї форми, в якій Марк громив усіх в горах на Критеріумі Дофіне в червні, не було навіть близько. І відкритим залишається питання, чи побачимо ми ще коли-небудь Падуна в такий вогняній формі.
Ну а Джек Хейг до призового місця в загальному заліку тихою сапою таки добрався, ставши третім. У вирішальний момент чуйка австралійця не підвела, і в потрібну групу на 20-му етапі він відібратися зумів. В цілому, будемо відверті, Хейг нічого видатного на нинішній Вуельті не показав, проте обставини склалися дуже вдало для нього. У минулому ми неодноразово дивувалися тому, як гонщики типу Аймара Субельдії можуть заїжджати в топ-6 загального заліку Гран турів, не здійснюючи жодних активний дій під час гонки, і взагалі практично не потрапляючи на телеекрани. Однак в такому стилі заїхати на подіум загального заліку — це новий рівень.
До слова, «Bahrain Victorious» виграв командний залік Вуельти, так що без своєї хвилини слави Падун не залишився. А, крім Хейга, високо в загальному заліку фінішував і Джино Медер, який в останній момент зумів ще й перехопити білу майку найкращого молодого гонщика. Дуже солідний Гран тур від «Bahrain Victorious», але сильного і яскравого лідера команді трохи не вистачало.
Берналь програв красиво
Ще перед стартом Вуельти Еган Берналь говорив про те, що пік форми у нього запланований на третій тиждень. Проте до її початку колумбієць програв в загальному заліку вже дуже багато. Призове місце ще було можливим, але по-справжньому повернутися в боротьбу за перемогу було вже практично нереально.
В результаті Берналь фінішував на Вуельті шостим. Так що, ніякого піку на третьому тижні не було? Ні, він був, просто іноді він не відображається в цифрах підсумкового протоколу гонки. Гонщик «Ineos» насправді додав на третьому тижні, і в горах був головним аніматором гонки. На 17-му етапі до Лагос де Ковадонга Берналь зважився на ранню атаку ще на перевалі Кольядо Льомена.
Зачепитися за нього зумів лише Рогліч, який довгий час просто сидів на колесі і не допомагав колумбійцеві їхати від прямих конкурентів. Між двома останніми підйомами дня було ще приблизно 40 км рівнини — втікати від пелотону удвох в таких обставинах здавалося марною справою. Однак на рівнині Рогліч таки почав включатися і допомагати Берналю, і до початку штурму Ковадонги у них було більше ніж півтори хвилини переваги.
Getty Images/Global Images Ukraine
На останньому підйомі Рогліч атакував виснаженого Берналя і виграв етап, зберігши рівно ті ж півтори хвилини запасу над переслідувачами. А ось Еган за таку ранню атаку поплатився, і підпустив до себе групу переслідувачів, фінішувавши разом з прямими конкурентами в боротьбі за подіум.
Навіть після такої важкої роботи Берналь дуже непогано виглядав на наступний день на Гамонітейру, і знову намагався атакувати позиції Рогліча — правда, знову марно. На 20-му етапі колумбієць знову був одним з головних дійових осіб гонки, але вирішальну атаку пропустив, і в підсумку став лише шостим в генеральній класифікації, віддавши Медеру білу майку.
Незважаючи на незадовільний результат, Берналь провів третій тиждень гонки красиво і сміливо. Своїми ранніми атаками він довів, що просто призове місце його не влаштовує: він намагався боротися тільки за перемогу, і був готовий ризикнути всім — просто Рогліч був дуже сильним. Програвати теж можна красиво, і Берналь це довів. А це ознака справжньої величі.
